За крок до випуску

Незабаром в Державній установі «Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських» черговий випуск. Шість місяців навчання далися слухачам непросто, адже свої корективи в навчальний процес вніс карантин і якщо школярі та  студенти навчалися зі своїх зручних диванчиків, то слухачі-поліцейські поєднували службу з дистанційним навчанням. Результатами навчання слухачі хизуватимуться вже 30 липня, а поки про навчання, про життя, про дружбу в стінах навчального центру діляться наші майбутні випускники.

Теплюк Яна, слухачка та староста групи ПППД – 02, уродженка села Семиполки Броварського району Київської області:

«В школі я вже знала ким хочу стати, навіть моя вчителька написала про мене віршик, пам’ятаю лише один вираз: «Наша Яна при пагонах хоче бути», але тато, колишній працівник міліції, мене не відпускав, він знав усі труднощі цієї професії, особливо для жінки, тому був категорично проти. Довелося не чекати настанов, а потайки здійснювати мрію: я пішла працювати в слідчий ізолятор. Тату вже показала посвідчення, яке засвідчувало мій новий статус. Те, що сьогодні я тут, – це наслідок моєї наполегливої праці та підтримки чоловіка. Залишати родину на півроку непросто. Звикнувши до родинного затишку, непросто було поселитися в кімнату, в якій проживали ще й інші дівчата. Однак за короткий період ми стали близькими друзями та колегами. В навчальному центрі я відчула велику підтримку з боку викладачів, тут не дають впасти у відчай.  Завдяки такій підтримці я стала впевненішою в собі і вкотре переконалася в правильності свого вибору. Майбутнім слухачам хочу дати пораду: з будь-яких питань звертайтеся до курсових та викладачів, вам завжди дадуть правильну і вчасну пораду, я в цьому переконалася»

Бабій Юрій, слухач та командир групи ППЗ – 06, рядовий поліції, уродженець міста Вінниця.

«Командиром групи я став одразу, в перший день прибуття, адже я єдиний хто мав найбільшу вислугу років у структурі МВС, я вважаю, що вихідці із армії – це дисципліновані та відповідальні люди, але тут я отримав те, чого мені не доставало в армії – це знання. Мені подобалися предмети, які передбачають вивчення адміністративного та кримінального законодавства, а ще тут працюють практики. Запам’яталися слова викладача циклу дисциплін  професійної підготовки Романа Табаченка: «За ваше життя ми хвилюємось більше аніж ви, тому що від подачі матеріалу та практичних навичок залежить ваша безпека та життя і людей, яких ви захищатимете».

В період карантину ми поєднували навчання з роботою, адже нас залучали на службу, а дистанційне навчання ніхто не відміняв. Звістка про те, що ми повертаємось до навчального центру, стала найбільш бажаною за останніх декілька місяців. Нам довелося працювати вдвічі продуктивніше, але це лише додало нам досвіду та професіоналізму, який обов’язково знадобиться в нашій подальшій роботі. Хочу зазначити, що на мій погляд, жінкам краще дається навчання аніж тим чоловікам, які не пройшли армію, адже дисципліна відіграє важливу роль в нашій службі, а жінки від природи дисциплінованіші та відповідальніші. Я хочу подякувати викладачам, які підтримували нас та навчали, тут дійсно зібралися професіонали своєї справи. Майбутнім слухачам бажаю не гаяти час, а ловити кожне мудре слово вчителя та розвивати в собі самодисципліну, витримку та професіоналізм. Дякуємо»! 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *